Батькам

Батькам на замітку 

5 речей, які діти будуть пам'ятати про вас

1. Час з вами, коли малі почували себе в безпеці

Діти — вразливі і необхідність захисту є в серці кожної дитини. Ваші діти будуть пам’ятати ті моменти, коли ви переслідували монстрів з-під ліжка або підтримували, обіймали їх після кошмару, але вони також пам’ятають ті випадки, коли ваш характер ставав монстром, якого вони боялися. Наші діти, ймовірно, іноді будуть бачити нас сердитими, тому що це частина життя, але це ваша місія зробити так, щоб діти відчували себе в безпеці і надійності в усі часи, коли вони з разом вами.

2. Часи вашої пильної уваги до них

Діти вимірюють любов, насамперед, нашою увагою до них. Якщо ви зупините свою діяльність, щоб почаювати або вийти назовні, щоб покидати м’яч або стрибати на батуті з дитям — то будуть спогади, закарбовані в їх пам’яті й серцях назавжди. Витрачайте трохи часу, щоб робити прості маленькі речі зі своїми дітьми, бо врешті-решт, вони і стануть найбільш важливими моментами у спогадах.

3. Як ви взаємодіяли з вашою другою половинкою

Наші діти формуються свої погляди на любов великою мірою, спостерігаючи за тим, як ми ставимося до наших чоловіка або дружини. Прагніть мати вид доброго шлюбу, що надихатиме дітей у свій час одружитися. Дайте їм безпеку, нагоду бачити, що їх мама і тато перебувають у люблячих відносинах один з одним.

4. Ваші слова затвердження і ваші слова критики

Серце дитини, як вологий цемент, і враженням на початку життя затвердіє на довгий час. Діти засновують своє почуття ідентичності, можливостей і навіть власної гідності значною мірою зі слів, які ви говорите їм в роки становлення. Частина нашої роботи, як батьків, полягає в тому, щоб виправляти і дисциплінувати, але навіть у корекції, нехай ваші слова будуть сповнені любові, підтримки та позитивного підкріплення.

5. Ваші сімейні традиції

Діти люблять спонтанність, але вони також мають глибоку потребу в передбачуваності. Вони згадують з великою любов’ю “традиції”, які ви встановили: чи це щотижня сімейний фільм (або гра), місце, куди ви регулярно подорожуєте у сімейних походах/поїздках, як ви святкуєте дні народження і особливі події або будь-яку іншу тільки вашу традицію. Будьте умисне створювачами традицій, яких хочуть малі, щоб залишатися у добрих спогадах своїх дітей.

Рекомендації для батьків у вихованні дитини

Де згода в сімействі, де мир

і тишина, щасливі там люди,

блаженна сторона.    

               І.П.Котляревський

                                                                                                                                                                                                        Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім¢ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

        

Рекомендації батькам :

1.     Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

2.     Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3.     У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім¢я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім¢я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

4.     Турбота батька і матері про здорову сім¢ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім¢я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є  лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

6.Готових рецептів сімейного виховання немає.

Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Чи потрібно карати дитину за погані оцінки?

Чи нормально карати дітей за погані оцінки? Як реагувати на погані оцінки в школі? Як реагувати на погані оцінки, які дитина приносить зі школи? Судячи з численних обговорень в інтернеті, питання дуже хвилює батьків. Ось тільки чомусь, як правило, воно ставиться по-іншому. А саме: «Чи лаяти дитину за погані оцінки?» Або навіть «Чи карати дитину?»

Ні лаяти, ні карати не треба.

Причину отримання поганих оцінок це не усуне, а ось вашого школяра змусить міцно задуматися. І наступного разу він, щоб уникнути покарання, постарається приховати факт отримання поганої оцінки. А що ще приховає від вас ваша дитина наступного разу? Не хочете втратити довіру підлітка - відмовтеся від негативної реакції на двійки.

Взагалі, для батьків погані оцінки - це не явище саме по собі, а симптом, сигнал. Якщо двійки трапляються періодично - взагалі не варто надавати цьому якесь особливе значення. А от якщо ваше чадо приносить погані оцінки регулярно, то потрібно звернути увагу.

Можливо, програма надто складна, і треба допомогти розібратися в предметі. Може бути, навпаки, занадто легка, дитині нудно. Тоді, може, варто підкидати вашому школяру завдання поскладніше? Причиною може бути нецікавий викладач або погані відносини з ним.

Підлітки в перехідному віці часто починають хапати двійки - їм не до навчання, вони зараз інші грані навколишнього світу пізнають. І цей період теж треба пройти.

Головне пам'ятайте: ваш метод - не боротьба з поганими оцінками, а співпраця з дитиною, де на  першому місці - розуміння і повага його інтересів.

Психологи вважають, що не тільки батькам варто бути обережнішими з негативними реакціями на двійки, а й учителям - тричі подумати, перш ніж одним розчерком червоного пера привести  школяра в стрес. Оцінка, особливо коли вона сприймається дитиною як несправедлива, може порушити особистісний розвиток дитини,призвести до  серйозних психологічних проблем.Двійка червоного кольору - це сильна травма. Звичайно, є діти, які до двійок ставляться спокійно, і батьки їх за це не лають. І правильно роблять, що не сварять, бо двійка сама по собі - це вже покарання. До оцінювання потрібно підходити вчителю дуже обережно. Головне, щоб дитина сприймала це як справедливе оцінювання.

До речі, бурхливої ​​позитивної реакції на двійки теж варто уникнути. Також, не варто матеріально заохочувати за хороші оцінки. Наприклад, давати гроші за кожну п'ятірку або обіцяти купити комп'ютер, якщо дитина закінчить чверть без трійок.